Закам’янілий час
Темне скло, світло зовні.
тихий стукіт… без руху.
Щось не стриманне рветься,
…на волю.
Ще рано – немає звуку.
Пройде година, дві, три
…доволі.
Зацвіте, настала доба.
І можливо, від пилу струсить,
що роками чекає …
скамяніла від часу сльоза.
Погляд наскрізь
Він дивиться в серце – а байдуже зовні.
Він бачить насркізь що було в житті.
Він знає що можеш обрати кращу долю,
….та вибір залишив тобі.
Є щось… Є десь…
Є щось, що не всі розуміли.
Є десь, де не бачив ніхто.
Лиш комусь, один раз привідкрив -
не оцінили.
Напевне усе це л…йно.
Набридли чуття – усе поховати.
Завіси накласти й поставить печать.
без секретів
Коли немає секретів -
Так просто жити!
Спокій і тиша,
Неба блакиті.
Не давить ніщо,
Ти просто злітаєш,
Несешся між хмарами,
В них ти пірнаєш.
Та час завмирає
І раптом ти бачиш,
Що не один -
Друг твій поруч літає.
(14.06.2009)
Любов
Любов – це не кількість палких поцілунків,
Не гарні слова, не букети, дарунки.
Любов – не прогулянки зоряним небом,
Любов подих вітру із серця до тебе.
Звичайний міст
В моєму містечку, як я розповідав, стікаються три ріки зі сталі. Отже в містах де є ріки – мають бути мости. Як на мене, міст це одне із романтичних місць. Можливо через те, що це найвища точка в місті - ні, є вищі, з більшим краєвидами. Мені здається, частково це через те, що міст показує інший варіант – немає безвихідних ситуацій, є інший шлях. Так, це зачасту складніший, адже в більшості випадках потрібно підніматись на нього, і у кожного в житті це своя величина підйому. Та все це не до цієї тематики….
Мій міст – це казковий міст. Ха, напевне хтось уявляє гарно оброблені із візерунками поручні, гладенька доріжка, чудовий краєвид….
На перший погляд це незграбне, брудне, залишене будь-якого натяку на романтику творіння
Прочитати решту цієї замітки »
Дорога додому
… було вже темно…. Сонце давно як зайшло, хоча в душі ще залишалось відчуття його променів. Небо все було ніби як решето, все в дірочках, лише місяць із легкою усмішкою піднімав настрій. Сильний вітер замітав снігом все на своєму шляху, сніжинки так завивались, що попадали прямісінько за шию, не дивлячись на замотаний шарф. Злегка прищуривши очі, добираюсь додому. Починаю перебиратись через залізну річку, яка ділить місто на три частинки, і посеред четверта – острівець.
За позовом серця
Не все як планується,
Плани тут зайві.
Просто ніч, здавалось би все.
Та зорі на небі -
Прекрасне творіння.
І ясність одразу у тьмі настає.
З тобою бути
Просто в тумані…
Все поруч літа
Здається нікого.
…години мина.
