думки, роздуми, та ін...

Закам’янілий час

murzilka6002 — Sun, 20 Jun 2010 00:29:41 +0000

Темне скло, світло зовні.
тихий стукіт… без руху.
Щось не стриманне рветься,
…на волю.
Ще рано – немає звуку.

Пройде година, дві, три
…доволі.
Зацвіте, настала доба.
І можливо, від пилу струсить,
що роками чекає …
скамяніла від часу сльоза.

Погляд наскрізь

murzilka6002 — Sun, 20 Jun 2010 00:26:57 +0000

Він дивиться в серце – а байдуже зовні.
Він бачить насркізь що було в житті.
Він знає що можеш обрати кращу долю,
….та вибір залишив тобі.

Є щось… Є десь…

murzilka6002 — Sun, 20 Jun 2010 00:25:15 +0000

Є щось, що не всі розуміли.
Є десь, де не бачив ніхто.
Лиш комусь, один раз привідкрив -
не оцінили.
Напевне усе це л…йно.

Набридли чуття – усе поховати.
Завіси накласти й поставить печать.

соромязливість

murzilka6002 — Thu, 04 Mar 2010 00:32:39 +0000

без секретів

murzilka6002 — Thu, 04 Mar 2010 00:17:20 +0000

Коли немає секретів -
Так просто жити!
Спокій і тиша,
Неба блакиті.
Не давить ніщо,
Ти просто злітаєш,
Несешся між хмарами,
В них ти пірнаєш.
Та час завмирає
І раптом ти бачиш,
Що не один -
Друг твій поруч літає.

(14.06.2009)

Любов

murzilka6002 — Thu, 04 Mar 2010 00:14:41 +0000

Любов – це не кількість палких поцілунків,
Не гарні слова, не букети, дарунки.
Любов – не прогулянки зоряним небом,
Любов подих вітру із серця до тебе.

Любов не жалкує від пройдених літ,
Не ходить довкола від скуки.
Любов не чаклує, щоб був він лиш твій,
В любові немає розлуки.

Любов не розділить ні вік ні дорога,
Любов – почуття, що дане від Бога
(20.06.2009)

Звичайний міст

murzilka6002 — Wed, 03 Mar 2010 22:39:53 +0000

В моєму містечку, як я розповідав, стікаються три ріки зі сталі. Отже в містах де є ріки – мають бути мости. Як на мене, міст це одне із романтичних місць. Можливо через те, що це найвища точка в місті - ні, є вищі, з більшим краєвидами. Мені здається, частково це через те, що міст показує інший варіант – немає безвихідних ситуацій, є інший шлях. Так, це зачасту складніший, адже в більшості випадках потрібно підніматись на нього, і у кожного в житті це своя величина підйому. Та все це не до цієї тематики….

Мій міст – це казковий міст. Ха, напевне хтось уявляє гарно оброблені із візерунками поручні, гладенька доріжка, чудовий краєвид….

На перший погляд це незграбне, брудне, залишене будь-якого натяку на романтику творіння

із не фантастичним краєвидом

…та що за казка без магії, фея із гарбуза зробила карету, чому ж і тут не може такого бути. Єдине що потрібно задля цього, це лише …
…закрити очі: одразу починає відчувати легенький бриз, що огорта обличчя, шум поруч пропливаючого корабля-потяга, стукіт дротів, що коливаються від вітру, як сплески хвиль на морі. Відчуття, ніби ти стоїш посеред….посеред усього, …ось свист сигнальний – “люди, обережно, пропливаю” повідомляє машиніст. Через відчинене віконце кабіни виглядає військова “фуражка” “капітана судна”.

Також на мосту можна зустріти два казкових видовища, це схід та захід сонця. Ось саме тут, на цьому місті відкриваються просто неперевершені видовища, зародження нового і захід минулого.
(частинка мого міста – Жмеринка)
(04.03.2010)

Дорога додому

murzilka6002 — Wed, 03 Mar 2010 12:54:45 +0000

… було вже темно…. Сонце давно як зайшло, хоча в душі ще залишалось відчуття його променів. Небо все було ніби як решето, все в дірочках, лише місяць із легкою усмішкою піднімав настрій. Сильний вітер замітав снігом все на своєму шляху, сніжинки так завивались, що попадали прямісінько за шию, не дивлячись на замотаний шарф. Злегка прищуривши очі, добираюсь додому. Починаю перебиратись через залізну річку, яка ділить місто на три частинки, і посеред четверта – острівець.

Більшість міст будувались навколо рік, поруч з морями, океанами…. Чув багато захоплюючих розповідей про шум прибою, про те, як океанський вітер несе із собою настрій, ніби вливає його в тебе…. Але…моє містечко розташувалось посеред трьох стікаючих рік, але незвичайних рік…. Ними тече сталь. Тут теж є хвилі…хвилі дротів які гойдаються від сильного вітру; чайки….так, і вони теж є (щоправда злегка темні, я б сказав чорні), сидять на дротах і ніби вишукують здобич.

І ось, я йду вздовж «ріки», вітер дує прямо в обличчя. Спочатку йшов, злегка нагнутим і прищуреним, так як сніг бив в очі…. але раптом…. розпрямився і вирішив просто насолоджуватись цим чудом природи. Вітер тебе неначе обнімає, а сніжинки залишають ніжні поцілунки на обличчі. В такі моменти починає розуміти, на скільки чудове життя, як Господь все продумав., прорахував, всі явища природи, все це для нас…. І ще більше находить радість. Той мороз і холод, який спочатку давав дискомфорт, вже просто не помічаєш, здається, що природа зараз все робить задля тебе, ніби веде тебе поруч за руку….

(частинка мого міста – Жмеринка)

(19.02.2009 )

За позовом серця

murzilka6002 — Tue, 02 Mar 2010 22:44:24 +0000

Не все як планується,

Плани тут зайві.

Просто ніч, здавалось би все.

Та зорі на небі -

Прекрасне творіння.

І ясність одразу у тьмі настає.

Не можу сказати що буде завтра,

Погоду і тут передбачать не всі.

Можливо лягти, і просто за течією

пливти до наступного гирла в житті.

І знов роздоріжжя,

куди ж тепер далі?

Кинути жереб на розсуд і все?

Лиш очі закрити,

а серце за межі,

І вітер вже далі мене понесе.

(02.03.2010)

З тобою бути

murzilka6002 — Tue, 02 Mar 2010 22:40:13 +0000

Просто в тумані…

Все поруч літа

Здається нікого.

…години мина.

Складається все,

як не може гірше.

Ланцюг бескінечний

та бува і товстіше.

Блукаєш довкола

і знаєш – неварто.

Та тягне на краще,

А що ж все ж є краще?

Крила б придбати,

До неба пірнути.

І більше нікого.

З тобою лиш бути.

(11.02.2010)