Довіритись Богу
Кохати без відповіді.
Без права на питання.
Здається не витримаю.
Час по трішки минає.
Рік вже проходить.
Тебе все кохаю.
Два, три, що далі?
Господь лиш це знає.
Йти в твоїй тіні.
Бути лиш поруч
і радість щоразу
від посмішки, мови.
Бога прошу я,
Най Його воля,
Сили, щоб витримати,
Чи сказати їй слово….
Забути? Ні, я не знаю.
Здається без неї я зникну,
розчинюсь, розвіюсь довкола.
Але все ж, хочу довіритись Богу.
(30.12.2008)
Змінити
Туман навколо, все зливається.
Сьогодні, завтра, втратив вже час.
Люди навколо навряд чи цікавляться,
та все ж промовляють: “Як справи?”
Відповідь теж без роздуму, враз:
“Все супер, як завжди, все клас!”
Все крутиться, знову йде все по колу,
питання, відповідь, завчили на раз.
Можливо набридне, можливо все ж втомить,
Та чути поряд ті ж фрази.
“Досить! Стоп! Змінити спробуй!”
Та голос залишився в нас.
(22.12.2008)
