Любов
Любов – це не кількість палких поцілунків,
Не гарні слова, не букети, дарунки.
Любов – не прогулянки зоряним небом,
Любов подих вітру із серця до тебе.
Дорога додому
… було вже темно…. Сонце давно як зайшло, хоча в душі ще залишалось відчуття його променів. Небо все було ніби як решето, все в дірочках, лише місяць із легкою усмішкою піднімав настрій. Сильний вітер замітав снігом все на своєму шляху, сніжинки так завивались, що попадали прямісінько за шию, не дивлячись на замотаний шарф. Злегка прищуривши очі, добираюсь додому. Починаю перебиратись через залізну річку, яка ділить місто на три частинки, і посеред четверта – острівець.
Сяйво
Шукати логіку в тумані
Без Світла – марна трата сил.
Господь – це сяйво, лиш потрібно
Його у серце упустить.
(04.01.2010)
Господь, дай мі сили
Почуття – все забути,
набридла невизначеність.
Щось нове – минути,
пройти, повернути.
Господь, дай мі сили
щоб це промайнути.
(24.04.2009)
Довіритись Богу
Кохати без відповіді.
Без права на питання.
Здається не витримаю.
Час по трішки минає.
Рік вже проходить.
Тебе все кохаю.
Два, три, що далі?
Господь лиш це знає.
Йти в твоїй тіні.
Бути лиш поруч
і радість щоразу
від посмішки, мови.
Бога прошу я,
Най Його воля,
Сили, щоб витримати,
Чи сказати їй слово….
Забути? Ні, я не знаю.
Здається без неї я зникну,
розчинюсь, розвіюсь довкола.
Але все ж, хочу довіритись Богу.
(30.12.2008)
