Дорога додому
… було вже темно…. Сонце давно як зайшло, хоча в душі ще залишалось відчуття його променів. Небо все було ніби як решето, все в дірочках, лише місяць із легкою усмішкою піднімав настрій. Сильний вітер замітав снігом все на своєму шляху, сніжинки так завивались, що попадали прямісінько за шию, не дивлячись на замотаний шарф. Злегка прищуривши очі, добираюсь додому. Починаю перебиратись через залізну річку, яка ділить місто на три частинки, і посеред четверта – острівець.
За позовом серця
Не все як планується,
Плани тут зайві.
Просто ніч, здавалось би все.
Та зорі на небі -
Прекрасне творіння.
І ясність одразу у тьмі настає.
