А що тоді?
Можливо краще промовчати
чи навіть часом не помітить,
ніж згодом просто жалкувати.
Та сонце зійде – й перевірить.
Сказав “кохаю” – серце крає.
Сказав “піду” – і все зламає.
Немає вірного зізнання,
і в голові ти як не розставляй,
лиш крок на зустріч, слово за слів,
і лиш тоді….
(17.04.2009)
Довіритись Богу
Кохати без відповіді.
Без права на питання.
Здається не витримаю.
Час по трішки минає.
Рік вже проходить.
Тебе все кохаю.
Два, три, що далі?
Господь лиш це знає.
Йти в твоїй тіні.
Бути лиш поруч
і радість щоразу
від посмішки, мови.
Бога прошу я,
Най Його воля,
Сили, щоб витримати,
Чи сказати їй слово….
Забути? Ні, я не знаю.
Здається без неї я зникну,
розчинюсь, розвіюсь довкола.
Але все ж, хочу довіритись Богу.
(30.12.2008)
